О духовности...
Инок59
Ловлю себя и сдерживаю рьяно,
От мыслей, что рассудку не подвластны.
Жестоким и безнравственным изъяном,
Они вдруг лезут в голову опасно.
Рождаются в глубинах подсознанья,
До тошноты взрывающие разум.
На части душу рвёт от осознанья,
От мрака источающей заразы.
Как сильно в нас *животное* начало,
Налёт *цивилизованности* тонок.
Образованья в школе слишком мало,
Ведь без духовности человек подонок.
Тому примеров множество мы знаем,
Искусно ложь изъяны прикрывает.
Быть можно сверх учёным негодяем,
Иль неучем, что совесть не теряет.
Сколь грань тонка, как зыбки идеалы,
Вопрос извечный *быть или не быть*.
Можно по трупам лезть до *пьедестала*,
А можно ЧЕЛОВЕКОМ век прожить.
* * *
Не меряется честь монетой звонкой,
А истина как водится проста.
Не стоит, верь, одной слезы ребёнка,
Наших земных иллюзий суета.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
